Di Daio (didaio) wrote,
Di Daio
didaio

Опозиція — це я

Останнім часом інформаційний простір сповнюється месиджами "в країні відсутня опозиція". Подаються різні аргументи цього твердження. То опозиція нічого не може протиставити "харківським" угодам, тільки піариться на них, прагнучи влади. То опозиція не може придумати нічого дієвого проти прапорів СРСР. Не знаю чи це просто співпадіння, чи критична маса відчаю в головах братів з пером набралася, чи дійсно все так погано, але маю на це свою точку зору.

Дійсно, парламентської опозиції в країні не існує. В країні відсутня альтернативна політика. І першу роль у такому становищі зіграли, на мою думку, далеко не репресивно-демотивуючі методи влади. Просто така в нас якість політики. Інтелектуалів, професіоналів немає ані серед влади, ані серед тих, хто усунутий від бюджетних потоків.

Але опозиція — це не лише частина з тих, хто пройшов у парламент чи намагається туди потрапити. Опозиція — це альтернативні погляди на те, що пропонує влада. Особисто я — опозиція до нинішньої влади. Також як і кожен з тих, хто незадоволений становищем у державі та діями казнокрадів.

Це я не зміг нічого протиставити "харківським" угодам, це я не можу нічого вигадати, щоб не допустити паплюження української землі червоним прапором смерті. Однак, є десятки, сотні людей, які мають натхнення, інтелектуальний потенціал і можливості це робити. Ми, опозиція, можемо зібрати багатотисячний мітинг, коли порушуються наші права. Можемо зорганізуватися і влаштувати траурну акцію в річницю інавгурації узурпатора.

На мою думку, саме ініціатива з низу, від мене, кожного іншого і далі — запорука формування потужної сили. Бо очікування порятунку країни від парламентських дядьків — теж саме, що в радянські часи формувати життя в країні наказами з гори.
Tags: Україна, опозиція, політика
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments