Di Daio (didaio) wrote,
Di Daio
didaio

2 роки президентства Ющенка

Два роки тому я стояв на Майдані Незалежності у помаранчевому дощовику, обв’язаний помаранчевими стрічками і сповнений гордістю і радощами від останніх подій. Поруч зі мною стояли ще кілька десятків тисяч українців, які відчували щось подібне. Тоді, під час інавгурації народного Президента, кожен з нас сподівався на нове життя в Україні, нові стандарти і багато чого іншого.
Я не хочу сьогодні аналізувати події, які трапилися за ці 2 роки, сьогодні і без мене таких статей буде дуже багато. Крім того, після дій народного Президента, пов’язаних із законом про КМУ, йому ще довго доведеться відмиватися від звання народного лоха всія України.
Натомість я хочу зробити наголос на поведінці тих, з ким пліч-о-пліч стояв 24 січня 2005 року на Майдані.

Так сталося, що за останній тиждень я двічі чув фразу "А сколька надєжд била..." від своїх близьких і знайомих. В одному випадку ця фраза пролунала від жінки, яка голосувала за Януковича та "Партію регіонів", була прихильницею Кучми і все життя працює у державних структурах. В іншому — молодий парубок голосував за Ющенка, був ярим прихильником Помаранчевої революції, але навесні 2006 року вже балотувався від блоку "Не так!", а відтак активно пропагував ідеї цього блоку. Ці абсолютно різні люди з різницею всього в кілька днів сказали одне й те саме: "А сколька надєжд била...".
Виявляється, люди, які зрадили або ніколи не підтримували Ющенка, покладали на нього надії, а тепер звинувачують його у тому, що він не виправдав ці надії. Коментарі, як кажуть, зайві...

Підсумовуючи все це я хотів би знову наголосити на тому, що Помаранчеву революцію програв не Ющенко чи інша окрема особистість, а програли ми — ті, хто скинув Кучму і привів до влади Ющенка. Програли тоді, коли почали займатися персональними справами, гадаючи, що революцію виграно. Програли тоді, коли як зачаровані дивилися на 60% підтримку Ющенка/Тимошенко і закривали очі на перманентні кризи. Програємо і зараз, коли ховаємося за власними справами і мимоволі намагаємося послати політику далеко-далеко.
Ці слова я писав на сторінках ЛЖ вже багато разів. Я повторюю їх з не меншою затятістю, ніж stanislav_ab пропагує теорію українського позитивізму, лише для того, щоб українці зрозуміли: ми відповідальні не лише за своє життя, а і за життя нашої Батьківщини; все залежить від нас самих.
Tags: Україна, міркування, політика, спостереження
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments