Боже, як це жахливо...

Не хочу лякати чи псувати настрій на ніч, але ці фотографії не передають і сотої долі того, що там відбувається.

Коли бачу тих матусь, чиї діти знаходяться під завалом, хочеться просто впасти, закритися від усього світу і молитися про їх спасіння та спасіння їх душ…

У голові не вкладається, що всього цього можна було уникнути…

це могло і може статись з кожним...
уявляю як це все складно...

:((

Знаю... Коли у нас паводок був, а потім землетрус - тяжко передати на фото що відбувалось...
Дружина плакала і мене за руки хапала, не пускаючи до хати і до компа, бо ітак у сусідів стіна впала...
А що було робити? МЧС-ники ніякої інфи взагалі не давали. Навіть інститут збрехав, або не в курсі, але ж біля нас 2-3 км старий вулкан... Місто могло змести на попіл, тому й приходилося ризикувати...

Мдя...
Розмістив і ці фото...

Не перебільшуйте щодо вулканів...
Паводок був, я сам це пам"ятаю. А землетруси (крім 1977) були невеликі, шо тільки трохи земля погойдалась...
Які вулкани?.. Вони давно згасли і вже не відновляться. Це не Гаваї і не Камчатка.

Слухайте, Ви тут живете, чи я?
Те що сталося - я вже за кілька місяців попереджав - всі не вірили. А змії з гори посповзали таки...

Що було тут:
http://www.gerhardt.com.ua/index.php?showtopic=594&hl=

Прочитайте - корисно для загального розвитку.
Ну а про структуру Карпат - мабуть таки трохи знаю. Нвіть то знаю, якщо дурка з Мужієвом буде далі - може статися ще страшніше. Та й не тільки з Мужієвом...

Про наш вулкан - писали ще до війни. Навіть тоді гору не бомбили.

А зараз - якого рожна МЧС там сидів? Наслухався моїх "казок" ще ненаписаних, чи що? )))

Якщо ви ще не здогадались, то я теж на Закарпатті живу...
Можна і у профіль заглянути.

не верзіть дурницю про вулкани та землетруси.

І я про те ж. Які вулкани? Які бомби?...

цей випадок мені каже одне: ніколи не знаєш, що з тобою може трапитись будь-якої миті, тому тіки зараз я зрозуміла всю безглуздість слів: "в тебе ще вже все життя попереду"

Я не з Дніпропетровська. Коли тебе там немає, то звісно ж відчути усю ту жахливу болісну порожнечу, яка огорнула ні в чому не винних людей, неможливо. Але це таки вбиває. Адже це могло б статися і з будь-ким із нас. Бо смерть чи горе приходить в нас час абсолютне неочікувано, не питаючи про те, що ми відчуваємо. Що їй до нас, вона просто виконує свою роботу...
Але чому саме вони - не винні люди? Божевілля. Не хотіла б я опинититись на їхньому місці. Проте, я б хотіла бути там, щоб допомогти, шкода, що не можу цього зробити.Дуаже шкода!!! :(((

дякую за те, що комусь небайдуже... читати важко, але інші джерела не вкладають стільки душі... ще раз дякую...