Di Daio (didaio) wrote,
Di Daio
didaio

Розпочинаю монаше життя

Вже і забув, коли востаннє запускав Semagic. Стрічку друзів перевіряю, але нерегулярно. Частіше ходжу в окремі журнали. Зараз же нагода дуже важлива і приємна, адже цей момент (коли напишу до блоґу про свій вибір) я тривалий час уявляв собі й чекав на нього.

За кілька днів я розпочинаю життя в монастирі Ордену Братів Менших Капуцинів Римо-Католицької Церкви. Там я буду проходити перший етап формації — постулат. Він триває один рік. Його головна мета — перше знайомство з орденом і ордену зі мною. Я, разом з іншими хлопцями, які виявили бажання також розпочати цей шлях, будемо вивчати основи християнської віри та допомагати у служінні монахам. За постулатом в Україні йде постулат у Польщі, в Краківській провінції Ордену, до якої належить українська віце-провінція. Пізніше буде рік новіціату, після якого складаються перші тимчасові обітниці чернечого життя. А далі шість років у духовній семінарії. Стандартно підготовка займає 10 років, тоді складаються вічні обітниці й відбувається таїнство рукоположення у священики. Але від цього стандартного плану можуть бути різні індивідуальні відгалуження. Підготовка може проходити в іншій країні чи тривати більше або менше років.

Тому впевнено можу говорити лише про одне — я їду до монастиря.

Наскільки? Не знаю. Коли я мав змогу там пожити пару тижнів, то це були одні з найскладніших днів у моєму духовному житті. Спокуси сатани б'ють у саме серце і заповнюють розум. Але водночас досвідчував і неймовірної Божої благодаті та сили заступницької молитви людей, які за мене молилися. Тоді ж і усвідомив, що витривалість у покликанні залежить від відкритості на Бога. Настільки наскільки буду довіряти Йому, а не покладатися на свої сили, настільки буду витривалим. Я усвідомлюю, що не маю сил для того, щоб жити там навіть місяць ;) Тому не виключаю, що за якийсь час повернуся додому.

Своє покликання я розпізнав 23 травня 2008 року. З того часу були різні події, ситуації, кризи і підйоми, в яких я дозрівав для того, щоб прийняти це рішення і спробувати піти шляхом, який, наскільки розумію зараз, визначив для мене Бог.

Я йду до монастиря і готуюсь стати священиком не для того, щоб займатися релігією, робити кар'єру в Римо-Католицькій Церкві. Я, як людина, мав зовсім інші плани на своє життя і мені подобаються інші заняття. Але, уповаю, Бог відкрив мені мету, з якою Він мені дав життя. Дав мені таланти і дари, які можу використовувати для проголошення Доброї Новини і говорити про Спасителя. Водночас, моє серце потребує особистого навернення. І, наскільки я розпізнаю, Бог відкриває мені, що францисканський шлях в Ордені Капуцинів — це і є дорога мого навернення. Шлях, на якому зможу приготувати своє грішне серце, щоб прийняти Його любов наприкінці днів. Найбільше у своєму житті я хочу виконати Божу Волю.

В інтернеті я буду дуже рідко, але все ж таки буду. Тому зв'язок зі мною можна тримати через email або Facebook, де також буду писати про поточні події. На Facebook також зберігатимуться мої актуальні контакти, включно з поштовою адресою.

Докладніше ознайомитися з Орденом Капуцинів можна на офіційному сайті.

Дякую всім, з ким мав радість спілкуватися, сперечатися, миритися. Всім, хто не боявся висловлювати свою думку, завдяки чому змінювалися і мої погляди. Впевнений, що багатьох з вас, кого знаю лише віртуально, не забуду ніколи. Дякую за все добро, яке досвідчив від вас. І за недобрі слова, через які відкривалися гріхи мого серця.

Прошу, якщо будете мати натхнення, моліться за мене, щоб зміг виконати волю Бога.

Нехай Він наповнить ваші серця миром і любов'ю та благословляє Святим Духом!
Tags: дибр, релігія
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 42 comments