ДОРОГІ БРАТИ ТА СЕСТРИ!

Парафія Святого Антонія села Кримок Радомишльського р-ну Житомирської обл. звертається до вас з великим проханням – надати благодійну допомогу у відновленні будинку священика, що згорів внаслідок пожежі 19 листопада 2008 р.

Будинок, збудований 1900 р., був історичною дерев’яною пам’яткою. Село Кримок засноване 1648 р. польськими поселенцями. Воно розташоване в мальовничому місці – майже в лісі, на берегах річки Білки, в оточенні зариблених озер. Поблизу протікає річка Тетерів. Колись тут було багато мешканців. Були заводи – цегельний, лісопереробний. Село мало свою електростанцію, тут також видобували торф.
1809 року тут збудували дерев’яний храм, який було зруйновано 1967 р. На одній з окраїн села є джерело з цілющою водою, де зараз спонсори поставили дерев’яну каплицю.
2008 року, на 360-річчя заснування поселення, сільська громада за свої кошти та кошти родин, які виїхали з села, почала відбудову храму. На сьогодні зведено стіни храму та зроблено покрівлю з утепленням.
Будемо дуже вам вдячні за допомогу у відновленні будинку священика. Щиро обіцяємо за вас молитися.
Гроші можна передати чи перерахувати: Житомирська обл. Радомишльський р-н, с.Кримок, Горай Зофія Адольфівна. Тел. (04832)78-241.

Ініціативна група вірних, з якими можна контактувати:
Горай Йосип Йосипович
Горай Зофія Адольфівна
Бернацька Валентина Станіславівна
Горай Деонизій Михайлович
Горай Михайло Деонизійович, тел. (067)345-18-40
Ястремська Олександра Іванівна
Горай Станіслава Деонизівна (050)33-11-539
Горай Людмила Йосипівна (050)33-100-18
Настоятель парафії в с.Кримок – о.Анатолій

Фото: Норвежский Лесной

В минувший понедельник редакции нашего персонального блога удалось в полном составе побывать на предпредпремьерном показе "Черной молнии", успев на сутки обогнать детей из подшефных "Газпрому" детских домов и интернатов в провинции. Докладываю.

Каждый, кто хотя бы раз в жизни одной рукой обнимал девушку за талию, а другой - расстегивал молнию на ее джинсах, знает и с готовностью подтвердит при случае: у каждой молнии есть своя девушка. Для всех остальных режиссеры Александр Войтинский и Дмитрий Киселев сняли фильм "Черная молния" (бюджет - 8 с половиной миллионов долларов США), где герои занимаются выяснением этого вопроса ровно до тех пор, пока по экрану не поползут финальные титры под песню Александра Рыбака.

Действие происходит в Москве. Гнетущая атмосфера столицы мастерски передана благодаря традиционному продактплейсменту общим объемом в $850 000: весь фильм герои пьют водку "Русский стандарт" из брендированных стаканов с логотипом "Русского стандарта" (исключение делается лишь для персонажа Михаила Ефремова, изображающего, как обычно, очень сильно пьющего Михаила Ефремова; вероятно, роль спивающегося алкаша с опухшим ебальником не вполне соответствовала премиальности напитка, поэтому Ефремову единственному приходится глушить водку из пластиковых стаканчиков и выносить купленную в киоске бутылку в непрозрачном пакете без логотипа "Русского стандарта"), слушают радиостанцию "Европа плюс", наблюдают на каждом углу рекламу Yota, пользуются мессенджером Mail.ru и благополучно учатся в МГУ, где в один прекрасный момент им заявляют: вас тут в группе одиннадцать, а бесплатных мест у нас с какой-то радости осталось только десять, поэтому держите-ка, ребятки, экзамен на вылет. В принципе, уже одного этого с лихвой хватило бы для наглядной демонстрации того удушающего безрадостного пиздеца, в который превратили столицу нашей родины москвичи и ее гости по состоянию на начало третьего тысячелетия, но сценарист и тут добавляет красок: оказывается, в одной из башен делового центра "Москва-сити" некто, повадками напоминающий Полонского (только не сидящего на кокаине и с более изысканной лексикой) устанавливает буровую установку, чтобы добраться до расположенного под башней месторождения алмазов. Серьезно. Я не шучу.

Это ему предсказуемо не удается: страна, как известно, - в жопе, а российским буровикам далеко до своих коллег под руководством Брюса Уиллиса из фильма "Армагеддон", поэтому добурить до алмазов у них ни хуя не получается, а соответствующий результат начальству они объясняют не своими кривыми растущими из жопы руками, а недостатком электроэнергии. А вот был бы под рукой нанокатализатор, изобретенный советскими учеными, то и проблем не было бы добурить до алмазов, а заодно и попрощаться с Москвой (ибо если все-таки пробурить ту плиту, на которой стоит Москва и которую продырявить как раз и не получается, то вся Москва сразу в эту дыру и ебнется, к всеобщей олигархической радости).

Но увы: в те еще времена советский проект благополучно свернули, а вставленный в "Волгу" нанокатализатор ученые сперва забыли спиздить и оставили под землей в лаборатории закрытого НИИ, а потом его все-таки спиздили докопавшиеся до этого НИИ российские уже строители. Что, в свою очередь, позволяет отцу главного героя (Сергей Гармаш) скупить краденое и подарить сыну (Григорий Добрыгин), а тому - зарабатывать на краденом с традиционным российским размахом (развозя заказчикам цветы на летающей черной "Волге" с нанокатализатором и лепровским номером 19-91 ДЕЕ), тратить заработанное с традиционным российским размахом (покупая iPhone с получки), кадрить соседку по парте (Екатерина Вилкова) с традиционным российским размахом (демонстрируя ей купленный с получки iPhone) и спасать мир с традиционным российским размахом (не давать ледяной глыбе упасть с крыши на голову возлюбленной; возвращать прохожим спизженные у них хулиганами сумочки). Пока длится эта студенческая героическая эпопея, наложенная на любовный треугольник, зрителям параллельно удается узнать, почему отечественная наука находится сегодня еще в более глубокой заднице, нежели столичная буровая промышленность: оказывается, страна осталась без нанокатализаторов по той простой причине, что один из советских ученых (Валерий Золотухин) до такой степени любил свою бабу (Екатерина Васильева) - тоже советскую ученую, что подделал результаты исследований, чтобы из успешных они превратились в неуспешные; в итоге бабу он у другого советского ученого (Юозас Будрайтис) отбил, баба эта ему, похоже, дала, но легче от этого никому, как обычно, не стало, включая страну, ее научный потенциал, Полонского и Михаила Ефремова. Сцена с привязанными к буру деятелями советской науки отдает полным идиотизмом, но это то редкое в фильме, на что приятно посмотреть.

Кончится все хорошо: до такой степени хорошо, что, вероятнее всего, продолжения нам не избежать. Хотя нанокатализатор все-таки проебут окончательно еще в первой части "Черной молнии".

Судя по всему, главная аудитория "Черной молнии" со всем ее "Русским стандартом" из брендированных стаканов и нанокатализаторами - дети из провинциальных детских домов и интернатов. Создатели и прокатчики фильма с этим вполне согласны: официальный прокат фильма стартует 31 декабря 2009 года, но уже с 22 декабря "Газпром" широко проводит специальные предпремьерные показы для детей в 33 российских городах: "Обычно мы проводим для детей из детдомов и образовательных учреждений, которые мы опекаем, новогодние елки, а в этом году решили устроить им поход в кино".

Подводя итоги: если вам меньше 12 лет и "Черную молнию" в ваш детский дом привез "Газпром" - обязательно сходите на фильм Александра Войтинского и Дмитрия Киселева.

Проживаєш такий пречудовий, емоційний день, е, ну просто пропливаєш його на одній хвилі. Приходиш додому. Як завжди короткий секс, ну цей, сеанс з інтернетом. Поміж всяких збочень, які тут можна робити провіряєш вконтакті.ру, а там якийсь дебіл тобі хамить і ти навіть підозрюєш, що йому десь шіснєдцятка. А ти такий вразливий після офігенного дня. І твої кайфові хвилі вже чимось порушені. От суки, ненавиджу тотой вконтакті.ру. А ти?

Стоїмо, значить, з одногрупницею каву п*ємо з автоматику. В неї телефон дзвонить. Вона починає панікувати, шукати листок, ручку, записувати доооооовгі ряди цифер.
- Тобі що, з НАСА дзвонили?
- Да нет, звонил директор Днепропетровского ракетно-строительного завода.

В мене просто ахуєнно працює інтуїція! Кому погадати?

Четырёх лет не понадобилось. Я варю какао и делаю блокноты. Вот тут вот: bookli_bookli 

Туалети перед наметовим містечком під час Помаранчевої Революції.
Листопад 2004го року.


Намети перед виходом станції метро Хрещатик.
Грудень 2009го року.

Я і кандидат. Якшо вгадаєте, хто саме - виставлю невеликий фоторепортаж з нашого турне)

мені соромно, шо в нашій країні прим'єр тігрюля
тігрюля. пля. тігрюля........... я коли побачив ЦЕ - не повірив очам своїм.
це ж наскільки має бути відчай сильним, аби опуститись до тігрюль.
кандидат в президенти противсіх і кандидатка тігрюля дуже гармонійно разом дивляцця.

до речі, ви як, вже змирилися з тим, що на чолі країни буде колишній зєк? :)
Віктор Федорович - наш президент! блін, аж млосно стає.
може, краще якось відкладем вибори? на білорусь чи молдову нападемо, скажімо, а?

Люди на Майдані Незалежності під час Помаранчевої Революції.
Листопад 2004го року.


Люди на Майдані Незалежності під час запалення головної ялинки України.
Грудень 2009го року.

а взимку буває осіння депресія? а як далі жить, якщо крім роботи, басейну і алкоголю нічо не відбувається? єслі шо, то восени вона до мене не приходила. це я так, на всяк випадок. може ви подумаєте, що мені сподобалося і я вирішила влаштувати зимову під осінньою маскою. так ні. не було восени. чи може і зараз не воно. але у мене вже другий день відчуття, що мене ніхто не любить, і хочеться сльозних пісень. думаєте, це я з жиру бішуся? я теж так думаю, але тільки по вечорах. саме тому я зараз це пишу, бо вранці буду слухать сльозні пісні, працювати і не матиму часу на цю словесну розмазню. і самоє главноє, сістра, що у всіх навколо "ногі отакіє, а у мене всього лише отакіє". ви мене панімаєтє? але це майже не страшно, бо завтра я йду до перукаря. у мене все. пишіть.

книгарня на сході україни. на касі продавець-консультант-новачок, арт-дірєхтар сидить на барі. до книгарні вриваються двоє - чувак у костюмі діда мороза і чувак у дублянці та підарці...

арт-дірєхтар: ого... /замислюється, чому снігуронька чоловічої статі і в підарці/
дід мороз: /до продавця-новачка/ а гдє ваш дірєктар, маладой чілавєк?
продавець-новачок: е-е-е-е-е /роззявляє рота/
ненормальна снігуронька: ну гдє-жи ваш дірєктар?
продавець-новачок: е-е-е-е-е, не зна-а-а-а-ю....
дід-мороз: /до продавця-новачка/ маладой чілавєк, ви шо, сказак в дєцвє нє чіталі?
продавець-новачок: е-е-е-е-е...
арт-дірєхтар: /продавцеві-новачку ледь чутно/ єгор, єгор!!! красная кнопка, нє тармазі... визивай барсав, братішка!!! пакажи ім новий год, асобєнна снігурачкє!!!
/завіса/

Підкажіть, чи виходила українською мовою книга "Темна ніч" св. Івана від Хреста? Якщо так, то де її можна придбати?

поміняємось ключиком до однокімнатки в центрі києва на ключик від однокімнатки в центрі харкова на новий рік :)
є бажаючі?:)))

й взагалі, де ви будете його зустрічати?

може хтось з києва кудись мотає (в харків, наприклад)
в нас серед варіантів ше - кам'янець, мукачево, пітер, мінськ :)
куди ше негроукраїнців пускають автостопом?

в швецію хочу й норвегію. он туди:
( туди )
але ж треба не мріяти а реально думати куди подацця хоча б на кілька днів
бо роботи стільки й так багато часу віднімає, шо сил вже нєт, 
треба хоч краплинку щєстя людського.

Побачив у voevoda

Чомусь аргументи лицемірів і святенників на тему заборони абортів у мене нічого, крім огиди, не викликають.

Ще одна тема для того, щоб почесати язиками, тобто показати свої найкращі людські якості. Доброти, розуміння і любові до ближнього.

Підозрюю, наступного року ЖЖ розділиться на дві групи - Орден Білої Троянди й Орден Червоної Троянди.

І всі матимуть нескінченні приводи для срачів, у ході яких вони жваво торгуватимуть віртуальним їдалом, а в результаті так нічого й не змінять.

От чомусь саме ця тема в мене викликає саме такі, а не інші відчуття.

Дякую.

Ленс Клейтон – звичайнісінький американський невдаха. Про це знають всі і він у тому числі. Це знає і його син Кайл – хлопець з дивними, можна сказати збоченими захопленнями. Та що може вдіяти Ленс – він же невдаха.

Колись Клейтон хотів стати відомим письменником. І йому це, можна сказати, що вдасться, завдячуючи славі сина. Якщо то можна назвати славою.

Ніколи не переоцінював комедійних чи навіть взагалі акторських якостей Робіна Вільямса. Але публіці він подобається, має стабільне амплуа виконавця ролей у сімейних чи дитячих фільмах. А його місіс Дайтфаєр в компанії Тутсі й тітки Чарлея увійшла в аннали.

В “Найкращому в світі…” Вільямс рівно такий самий, яким його всі давно знають і дехто любить. Його герой може і міг би так робити, як він чинить у картині. Але принаймні для українського глядача все це виглядає ненатуральним.

З іншого боку, саму проблему нікчемності і слави, яку по суті висміюють автори, не можна вважати надуманою. Це щось з розряду написів “Данілич, повернись”, якщо припустити, що хтось це пише від щирого серця.

Коротше кажучи, дивитись цей фільм чи ні – залежить значно більшою мірою саме від вашого ставлення до творчості Робіна Вільямса.

Найкращий в світі тато / World's Greatest Dad

Виробництво: США, 2009 рік
Режисер: Боб Голдтуейт
Жанр: драма
У ролях: Робін Вільямс, Деріл Сабара
Прем’єра: 25 квітня 2009 року
Бюджет: ?

Торент

тому дякую всім учасникам розмови.