July 11th, 2007

Дитинство

Ніч і місто

Дуже багато часу за останній тиждень проводжу у центрі міста. Цікавий досвід, особливо в нічний час.
Тверезу людину зустрів лише одного разу. Справжніми ж господарями нічного Дніпропетровська є шльондри та клаббери. Серйозну конкуренцію їм складають пияки, які йдуть невідомо звідки до такої ж самої невідомості, та бомжі, що використовують ніч для духовного збагачення. Останні, на відміну від світлої пори, не сплять де прийдеться, і не розпивають шмурдяк, а спостерігають за навколишнім світом. Їх задумливі обличчя, на яких відображається такий незвичний для цієї категорії людей процес мислення, слугують, напевно, єдиним містком до колишнього життя. А ще вони готуються. Збирають пакети, що можуть знадобитися вдень, переносять нажите з місць тимчасового зберігання ближче до пунктів прийому пляшок чи туди, де вони "живуть".

Шльондри ж, виявляється, є дуже загадковими істотами. Зрозуміти їх "графік", "маршрут" чи взагалі що-небудь з їх "робочих моментів" мені не вдається. Вони несподівано виринають з темряви, сідають до незнайомих машин (мені здається, що вони навіть не домовляються з водіями, бо процес посадки проходить майже миттєво) і зникають, залишивши по собі лише кілька недопалків. За ці кілька днів я жодного разу не зустрів одну і ту ж дівчину. Думаю собі, може у них "тижневі" зміни?

Клаббери — найсмішніші зі всіх нічних господарів міста. Але саме вони, чомусь, викликають у мені найбільше співчуття. Вони дуже різняться поміж собою. Дівчата (одинокі та парами), хлопці (ніколи не одинокі), різнобарвні компанії. Завжди втомлено-веселі. За їхніми розвагами дуже цікаво спостерігати. Але викликають жаль... Не знаю чому.

На дорогах у цей час царюють таксисти та скажені "донори органів". Поміж собою вони різняться лише наявністю помаранчевого вогнику на даху авто. Для того, щоб зрозуміти наскільки добре організованим є звичний рух машин удень, достатньо лише провести одну ніч на узбіччі проспекту. Здається, що у своїй гонитві за "тим, не знаю чим", вони забувають про все — про своє життя, життя своїх родин, життя перехожих. Можливо тому так і чинять.

І все ж красивішою, дивовижнішою та захоплюючою від людей є природа. Спостерігати за Місяцем та його рухом, що раз у раз змінюється, світанком, який поступово охоплює весь краєвид, можна вічно.
Голодомор

Між костелом та парафіянами встановили паркан

Середина чергового тижня принесла чергові неприємні новини дніпропетровським римо-католикам. Близько опівдні до костелу св. Йосипа, на сходах якого останній тиждень парафіяни цілодобово молилися за повернення храму, під’їхали представник компанії "Dugsbery", охоронці з фірми "Тайфун" та робочі. Метою їхнього візиту було встановлення паркану навколо храму, начебто задля безпеки вірян та перехожих. Як аргумент представник каліфорнійської компанії продемонстрував дозвіл на проведення ремонтно-відбудовних робіт після пожежі, датований травнем цього року.
Але одного паркану формальному власнику будівлі, котрий на словах дуже хвилюється за долю парафіян, виявилося замало. Він зажадав, щоб католики припинили свою молитву і забралися подалі від цього місця! І все ж хоч крапля справедливості цього дня була на боці вірян. Правоохоронці, які прибули на виклик настоятеля парафії св. Йосипа, підтвердили правомочність перебування католиків на цьому місці.

Незважаючи на новий сильний удар по Римо-католицькій церкві, дніпропетровські католики не втратили почуття гумору. Поміж себе вони жартують, що "Даґзбері" треба встановити пропускні пункти та паспортний контроль на центральному проспекті міста, щоб іще далі відсунути католиків від їх святині. А доти вони продовжуватимуть свою молитву, тепер вже перед парканом, за яким знаходиться їх храм.

Collapse )

Друзі, буду дуже вдячний, якщо ви вважатимете за доцільне розмістити цю інформацію у своїх блоґах та інших ЗМІ.

Collapse )