November 24th, 2007

Голодомор

Голодомор 1932-33 років. Ми не забули.

Сьогодні Україна вшановує пам’ять загиблих у часи страшного лиха — Голодомору 1932-1933 років.
Маю до вас величезне прохання. О 16 годині, де б ви не були, зупиніться на одну хвилину і згадайте розповіді своїх рідних про той жахливий час. Попросіть вибачення у замучених дітей, які так ніколи і не стали дорослими, пробачте тих, хто від голоду опускався до найтяжчих гріхів. А з настанням темряви запаліть на підвіконні свічку, яка символізуватиме наше тепло і любов замученим голодом людям.

У моєї бабусі в ті роки загинуло 3 старших братів і сестер. Їй самій тоді було 3 роки, і за розповідями її мами, вона вижила просто якимось дивом.

Цими днями дуже багато людей кличе до помсти, до покарання винних. Я вважаю, що люди, чиї накази і призвели до голоду, отримають своє покарання в іншому світі. А головне зараз — винести уроки з трагедії минулого, і не закривати очі на страшні трагедії сьогодення. Ми мовчимо, коли вибухають будинки, ми мовчимо, коли гинуть десятки шахтарів, ми вважаємо, що в Керченській затоці все буде нормально і без нашого втручання.

Годі закликати до покарання злочинців минулого! Ми мусимо захистити себе і Україну від нинішніх бандитів, які сидять у владних кабінетах. На що ми чекаємо? Поки прийде добрий дядько і всіх змусить працювати? Поки вони не підуть самі? Цього ніколи не буде. Наше майбутнє лише у наших руках. І саме ми, об’єднавшись, повинні нагадати можновладцям на кого вони працюють і для чого поставлені на свої місця. Заради загиблих українців, заради себе і рідних, заради наших дітей, заради нашої держави.
Голодомор

Голодомор 1932-33. Українці пам’ятають!

Зараз повертався до дому і уважно придивлявся до вікон українців. Цього року теплих вогників у вікнах було у 56 разів більше, ніж торік. Сьогодні я побачив 56 свічок! Практично у кожному будинку було принаймні одне вікно зі свічкою. Елітні будинки і гуртожитки, кімнати з гарним ремонтом і практично порожні кімнати.

Цього року я вперше побачив оголошення про вшанування пам’яті померлих у роки Голодомору на стовпах.

Українці, дякую, що ви маєте серце! Дякую всім, для кого цей день сповнений скорботи.

А ось загальнонаціональні телеканали вкотре приголомшили своєю тупоголовістю. Лише на Першому було зрозуміло, що країна в траурі. Інтер, 1+1, СТБ, ІCTV, Новий, Україна навіть не спромоглися додати траурний знак до логотипу, не кажучи вже про зміни в сітці мовлення. На цих каналах увесь день йдуть якісь серіали, розважальні програми. На М1 встановили свічку, але краще б цього не робили — вона дуже грубо виглядає на тлі оголених сідниць та грудей. На 5 обіцяли наявність свічки в кожній студії після 16 години, але все інше — без змін.

Після того, як канали проігнорували загальнонаціональні жалоби за загиблими від вибуху газу в Дніпропетровську та вибуху на шахті в Донецьку, голова Нацради з питань теле- радіомовлення пообіцяв проведення моніторингу сьогодні й жорстку реакцію на порушення жалоби телеканалами. Подивимося, але я думаю, що нічого не буде. І щиро шкода власників та менеджерів українських каналів, безсердечність — це особиста трагедія людини.
Голодомор

Про Голодомор у "Свободі Савіка Шустера"

Записів про велику трагедію українського народу можна робити безліч. Але мені незручно писати про це так багато, як сьогодні. Єдине, що мене виправдовує — відсутність бажання вплинути на ваше сприйняття тієї трагедії. Цими записами я висловлюю свій біль, свої почуття і свої хвилювання.

Зараз на Інтері закінчився спеціальний випуск "Свободи Савіка Шустера". Хочу висловити безмежну подяку авторам програми, які зробили справжній, дуже вагомий внесок у ствердження української нації. Протягом 2,5 годин у студії обговорювали події 1932-1933 років. Були присутн нинішній Президент України та перший Президент України, ключові представники політичних партій, історики, журналісти, і найголовніші люди — живі свідки Голодомору. Буле пряме включення з українського села, яке було занесено до "чорної дошки" (ці села блокували, не даючи нічого ввозити і вивозити, забирали всю їжу і доводили село до повного вимирання). Троє мешканців села погодилися розповісти на камеру свої спогади. Вони сказали не багато нового, мову старих людей було важко розібрати, але бабуся, що розповідала першою, встала і помолилася Господу. Ці кілька хвилин були подорожжю в часі до України, яку радянська влада в нас забрала.

В незалежній Україні ще жодного разу не було такої розмови в прямому ефірі, в прайм-тайм вихідного дня, з залученням найвпливовіших людей в державі. Гостро, відверто і без порожніх політичних дебатів. Навіть комуніст Сергій Гмиря, людина з порожніми очима, яка слухаючи розповіді старих людей про людожерство і поховання живих людей не соромилася посміхатися, взяв на себе моральну відповідальність за те погане, що робила комуністична партія.

Слухаючи розповіді свідків Голодомору я усвідомив ще один доказ щирості їх слів. На цих людей не могла впливати проукраїнська пропаганда, вони жили в самий розпал СРСР. Дехто може сказати, що вони зараз брешуть, змінивши свої погляди з приходом незалежності до України. Але всі ці люди розповідають одне і те саме. Яку траву вони їли, як розтирали поодинокі колоски і де бачили померлих. Вони ніколи не спілкувалися між собою, не бачили одне одного, але розповідають одне і те саме. І всі, хто знаходився у студії, від Тараса Чорновола до головного рабина України Азрієля Хайкіна, називали страшне лихо геноцидом українського народу.

Справжню оцінку програмі дали глядачі в студії. Якщо на початку програми 51% глядачів НЕ ПІДТРИМУВАВ запровадження кримінальної відповідальності за публічне заперечення Голодомору в Україні, то наприкінці, після розповідей живих свідків, 85% ПІДТРИМАЛИ цю ідею.

Завдяки цій передачі багато людей принаймні замислиться над тим, що ж тоді відбувалося в Україні.

Я негативно оцінюю діяльність Віктора Ющенка на посаді Президента України, але справи, пов’язані з вшануванням пам’яті загиблих у часи Голодомору, він робить майже на "відмінно". Його промова на початку передачі мені нагадала його ж виступи до отруєння. Емоційна, щира, без довгих занурень у непролазні словесні хащі, практично без підглядання в папери. Перша така за останні 3 роки. Після нього слово мав перший Президент України, але його слова хоч і були правильними по суті, в них не відчувалося того внутрішнього болю, з яким про це говорив Ющенко. Кучми і взагалі не було в студії.

Але не обійшлося без ложки дьогтю. По закінченні "Свободи" Інтер почав показувати художній фільм "Повний пансіон", який абсолютно не суміщається з вшануванням пам’яті померлих. Поставити свічку в студії "Подробиць", зробити такий великий випуск передачі, але в іншому цілком проігнорувати день жалоби. 2,5 години розповідати про необхідність винести уроки з минулого, а весь інший час наполегливо ігнорувати власні ж гасла. Хоча, всьому свій час. Як сказав Ющенко, можливо за кілька років національні мовники зрозуміють свою моральну відповідальність перед народом.

Дякую вам, автори програми! Дякую всім людям, які розповідають про ті часи! Ми не забудемо!