November 25th, 2007

Голодомор

Вітєнька молодєц

У коментарях до одного з попередніх записів писали, що це я показушнічаю і наступного дня забуду про якийсь там голод. Аж ні, бачте, на годиннку 00:05 25 листопада, а я знов пишу про Голодомор.

Точніше про Президента України Віктора Ющенка в контексті вчорашніх подій.

Вчора ввечері моя бабуся, яка пережила те лихо, приголомшила мене однією фразою. Ми розмовляли про свічки на вікнах і відбувся такий діалог:

Бабуся: Ти бачив як Ющенко виступав?
Я: Ні.
Бабуся: Який же він молодець, я б йому благодарність написала. Але ж він не прочитає...
Я: Та ні, ба, благодарність, напевно, прочитає. Ну вона йому точно дійде, може, правда помічники завернуть...
Бабуся: Так а як йому написати?
Я: Ну я Вам адресу принесу.

Ні, я звісно розумію, що моя бабуся голосувала за Ющенка і взагалі сповідує помаранчеві цінності, ненавидить комуняк і таке інше. Але! В неї ніколи не виникало такого палкого бажання написати листа владі. А тим більше зі словами подяки.

Я вважаю, це заслуга не тільки моєї бабусі й не тільки Ющенка. Це також заслуга і Помаранчевої революції, єдиним досягненням якої, дехто вважає свободу слова.

У нашій країні ще не розповсюджені так звані "європейські цінності", але якщо ми не будемо здаватися, не опускатимемо руки і не будемо мовчки спостерігати за подіями в Україні, то досягнемо таких висот, які зараз важко навіть уявити!