December 5th, 2007

Щастя

Помаранчеве свято

Вчора о 21:20 прихильники "Помаранчевої" коаліції розділилися на дві групи: одні раділи обранню "свого" спікера, інші прагматично казали, що будуть святкувати досягнення коаліцією більш вагомих результатів та реального виконання передвиборчих обіцянок. Але як на мене вчорашні події були радісними самі по собі, без огляду на відсутність у них впливу на життя "маленького українця". Бо в Україні, на жаль, не часто бувають навіть такі приводи для радощів.

В Україні ще не обирали такого молодого спікера. І тут зовсім не той випадок, як в Київраді, де секратерем також працює дуже молода людина. На відміну від Олеся Довгого Яценюк має гострий розум і моральний стрижень.
В Україні не часто святкують якусь подію імпровізованим виконанням гімну України а капела.
В Україні "помаранчевим" дуже рідко вдається спільно досягати позитивних результатів.

Лише ці три факти дають привід для святкувань без озирання в майбутнє і минуле. У "помаранчевих" ще будуть поразки, сварки і все те, що так дратує їх прихильників. Тому навіть маленькі добрі події заслуговують на увагу, і вкрай нерозумно їх ігнорувати.

Що ж до мене особисто, то я до кінця не вірив в успішне обрання Яценюка спікером. І всі ці привітання і святкування до офіційного оголошення результатів головою лічильної комісії вважав дурним знаком. А коли на "Українській правді" почали з’являтися повідомлення, що "регіонали" відмовляються визнавати результати голосування, що Кисельов порвав бюлетень, я подумав: "Ось і почалося", — і почав нервово ходити по кімнаті та часто натискати F5 на головній сторінці УП.

Я не вірив і тоді, коли стало відомо, що до парламенту їде Ющенко. Дивлячись на сірі обличчя Богатирьової і Шуфрича я боявся, що вони знову щось вигадають. Але цього разу, дякувати Богу, минулося!

Новообраний спікер сказав своє привітальне слово, депутати у напівпорожній залі заспівали гімн України і розійшлися до четверга. Вночі я довго не міг заснути і знов прокручував у голові події 4 грудня у Верховній Раді. У мене з голови не виходив засмучений Тарас Чорновіл, який невідомо чому залишився у залі й разом з "помаранчевими" співав гімн України. Він не прикладав руку до серця і складалося враження, що гімн заскочив його зненацька, наче він дуже хоче піти звідси, але під час гімну не може. Згадуючи цей епізод я намагався уявити своє ставлення, якщо Чорновіл захоче повернутися у лави НУНС чи БЮТ.

І лише дійшовши висновку, що до перевертнів не може бути якихось особливих підходів у прощенні їх колишніх вчинків, я спокійно заснув. Якими б потрібними для Коаліції демократичних сил не були додаткові голоси, але "перевиховання" пристосуванців нічим хорошим не закінчується. Їхній внутрішній механізм, який і дозволяє таку поведінку, здатний поширюватися на інших. Відсутність моральних принципів кінець-кінцем може перетворитися на своєрідну епідемію, і тоді кількість голосів вже не матиме жодного значення.

P.S. Дуже шкодую, що моя бабуся не веде інтернет-щоденник. Вчора після обрання Яценюка вона розповідає: "Ой, я така щаслива! Я і плакала, і молилася. Кажу, поможи Господи стати Арсенію спікером!".
Свіночка

Чи було голосування 4 грудня за спікера ВРУ таємним?

Зараз найбільше дискусій точиться навколо таємності вчорашнього голосування за спікера. Цю тему відверто провокує "Партія регіонів", оскільки це єдина можливість для них хоч якось зберегти обличчя. З цього приводу сьогодні висловився навіть лідер "регіоналів" Віктор Янукович. Не для кого не секрет, що часто самі 450 недоторканих не знають законодавства, яким мають керуватися. Так хто ж правий?

Відповісти на це питання дуже просто, достатньо відкрити Регламент Верховної Ради України і прочитати пару статей.
1. Верховна Рада розрізняє два види голосування відкрите і таємне. (п.1 ст.37)
2. Відкрите голосування може відбуватися у кілька способів, у т.ч. іменними бюлетенями. (част.3 п.1. ст.37)
3. Таємне голосування відрізняється від відкритого відсутністю на бюлетені імені депутата, якому належить конкретний бюлетень. (п.2 ст.47)

У ст.39 Регламенту ВРУ чітко викладені всі вимоги з організації таємного голосування. Зокрема в пункті 3 цієї статті йдеться про саме голосування. Депутат, який взяв бюлетень для голосування, має проставити позначку в кабінці для голосування і опустити бюлетень до скриньки.

Все! На шляху від кабінки до урни депутат може робити все, що завгодно. Показувати його журналістам, колегам, лічильній комісії. Він може по ньому топтатися, приклеювати собі на спину, молитися на нього. Тобто все, що захоче. Єдине, після цих дій він має опустити його до скриньки.

Інша суттєва вимога регламенту щодо організації таємного голосування — депутат може зайти у сектор для голосування лише один раз (п.2 ст.39). Але ніде не сказано, що депутат має залишити сектор для голосування після вкидання бюлетеня до скриньки. Отже, Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов не порушили і цю норму регламенту, оскільки залишилися біля скриньок одразу після вкидання своїх бюлетенів, тобто вони не залишали сектор для голосування, а значить і не входили до нього повторно.

Багатьох вводить в оману слово "таємне", саме з нього люди роблять висновок, що волевиявлення має залишатися в таємниці. Але тут вже треба звинувачувати не БЮТ-НУНС у порушенні закону, а законодавців, які приймали Регламент (це відзначилися депутати IV скликання — комуністи Мартинюк, Матвєєв та БЮТівець Сас).

Дехто може плутати "радівське" таємне голосування з таємним голосуванням на виборах самих народних депутатів. Але в останньому випадку процедура голосування виписана зовсім інакше, і на виборах нардепів демонстрація свого волевиявлення дійсно заборонена.

Однак порушення регламенту таки було. Щоправда, стосувалося воно не демонстрації своїх бюлетенів, і порушували регламент як "помаранчеві", так і "регіонали". У п.2 ст.39 Регламенту чітко зазначено:
а) знаходитися в секторі для таємного голосування може лише депутат, який взяв бюлетень;
б) кількість депутатів у секторі не може перевищувати кількість столів для реєстрації (якщо я не помиляюся їх було 4, виправте, якщо помилився).

На цих фото (1, 2, 3) чітко видно, що в секторі знаходиться безліч людей, серед яких регіонали Нестор Шуфрич, Василь Кисельов, Владислав Лук’янов, які не є членами лічильної комісії і які не брали бюлетенів для голосування. Тобто вони ніяк не могли знаходитися в секторі для голосування, якби дотримувалися норми Регламенту.

Це зайвий раз доводить, що вірити політикам не можна і маючи сумніви необхідно завжди звертатися до першоджерела.