В цілому ж враження від фільму не дуже. І не через якісь розбіжності з моєю уявою чи книгою, а з художньої точки зору.
Дійство зовсім не динамічне, актори постійно переграють, музика одноманітна. Все разом виглядає дуже штучно.
Окремої розмови заслуговують сцени з Пілатом. Тільки зараз я зрозумів, наскільки був правий Ґібсон, коли вирішив використовувати арамейську мову у "Страстях Христових". Чуючи російську мову з вуст Ієшуа чи Пілата розбирає сміх.
Помітив два ляпи: коли на початку Берліоз п'є абрикосову і дивиться на Коров'єва, то в нього не порожніє склянка; коли Ліходєєв розмовляє по телефону з Рімскім, то в дзеркалі нічого не віддзеркалюється.
Фільм Мачека Войтишка 1988 року набагато кращий був. Але будемо дивитися далі. Та й "Собаче серце" того ж Бортка було краще.
