"Пісьма братана" — це 28 електронних листів Жені Галяса (
bratan) до Олександра Ворошила (giggster) чотири роки назад. І, що називається, "не користі раді, а токма волєю пославшей мєня жани". У той час Братан ще не знав, що таке ЛЖ, а Ґіґстер був адміном сайту http://www.samvydav.net. З цього моменту і починається найцікавіше.Мене завжди хвилювало чи є О.Ворошило та Є.Галяс реальними особами, які п'ють молоко та їдять шоколадні батончики. Чи дихають вони тим самим повітрям, що і я, або живуть лише у свідомості когось "третього". Польові дослідження я проводив майже без зупинки. Я допитувався у всіх кого зустрічав і хто міг знати цих обох: "Скажіть, вони віртуали чи ні? ЯК ВОНИ МОЖУТЬ ІСНУВАТИ?". Відповіді мене не переконували і я вдавався до нових спроб.
Книжка "Пісьма братана" також не додала впевненості в існуванні цієї двійці. Реальність та вимисел у книжці настільки нероздільні, наскільки хмари поєднані з небосхилом. Мене не залишало враження, що весь цей бурхливий потік слів, є нічим іншим як точно розрахованим твором, написаним за своїми правилами, написаним за математичною формулою творчого успіху. Здається, що братан не тільки знає ПРО ЩО пише, але й ЩО пише. І це додає ще більше приводів для роздумів про реальність та віртуальність.
Кінець-кінцем ця боротьба закінчилася останньою сторінкою книжки. Після якої відпали всілякі питання про реальність. І хай навіть ми живемо в матриці і все, що бачимо лише витвір нашої уяви, але хай тоді "Пісьма братана" будуть нашою сучасною українською Біблією.
P.S. Respect Ґіґстеру за видання! Мені дуже сподобалося оформлення та ідея з підписами, що реально додаються при користуванні деякими безкоштовними веб-скриньками. Проте, ілюстрації просто жахливі. Вони на 10 порядків нижче зі рівнем, ніж текст.
