Di Daio (didaio) wrote,
Di Daio
didaio

"Корпорація ідотів"

Щойно закінчив читати першу книгу, куплену на книжковому ярмарку.
Щойно закінчив читати другу книгу Лариси Денисенко у своєму житті.
Щойно закінчив читати останню книгу Лариси Денисенко.

Перша книга — "Кавовий присмак кориці" — й надалі чекає поки я напишу свої враження від неї. Вона здалася мені складною, проте дуже цікавою. "Корпорація ідіотів" видалася мені ще складнішою. Мені було дуже важко її читати. Схоже, що це просто авторський стиль такий. І хоча мені зацікавила анотація (я зараз всі українські книжку обираю за анотаціями) і "Кавовий присмак кориці" залишив приємні враження, а читати "Корпорацію" було важко. Я читав її через себе, постійно зупиняючи себе відкласти книгу та зайнятися іншими справами. Іноді зупинити не вдавалося. Читання книги розтягнулося на 3 дні. Не так вже й багато, бо деякі українські книжки я й досі не дочитав.

Друзі, я закликаю вас, не вірте анотації! Ця книга не про корупцію, корупція, як і влада, тут відіграють роль задника, на тлі якого відбувається вистава. Ця книга про людські стосунки, пошуки себе. Це наче п'єса для театру одного актора. Де героїв багато, де всі вони різні, але дуже багато схожого в їх описі, щось їх поєднує (і це не лише місце роботи), вони грають роль однієї, головної скрипки.

Єдина глава від якої я не міг відірватися — xiii. Кульмінація всього твору. Вона настільки яскрава і вражає своєю відвертістю, що забуваєш всі "труднощі" читання попередніх глав і залишаєшся в якомусь дивному стані — стані всезрозумілості та всепрощення. І ці відчуття направлені лише у свій, власний бік.

"Корпорацію ідіотів" з "Кавовим присмаком кориці" поєднує дуже багато речей. Це й названий склад, і розвиток роману (початок виявляється таким собі кінцем), і головна ідея (людські стосунки), і ще дуже багато мікроскопічних зерняток, що спонукають до проведення аналогій.

Для мене досить приємним моментом при читанні була присутність сучасних українських реалій. То телеведуча українського каналу з'явиться, то ще щось. Так, багато українських книжок відбуваються "тут і зараз", але таких маячків в них чомусь немає. А вони, маячки, робили мене ближчим до подій, що відбуваються у книжки. А що, вам не приємно відчувати свою причетність? ;)
Tags: враження, книжки
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments