На відміну від "Як я з’їв собаку" в "Одночасно" було більше загальних слів та емоцій. "Одночасно" одночасно простіший і глибший за свого попередника. Чи є хтось, хто не стикався з неможливістю описати щастя, відчути себе щасливим, отримати бажане? Мені здається, що таких людей просто не існує. Але всі ці слова, вся риторика Євґєнія Ґрішковца надавала їй більшу вагу і глибший сенс. Ґрішковцу вдалося донести, щонайменше до мене, просту істину: пошуки щастя як і моменти задоволення відбуваються одночасно. Можна робити що завгодно, але щастя постійно буде настільки ж близько як і далеко. Ґрішковцу не вдалося захопити зал своєю енергією, злитися з глядачами.
Були оплески і був аншлаг. Будуть нові спектаклі, нові аншлаги, нові мобілки. І до нас знову приїде інший Ґрішковєц.
Фото: Ігор Співак
