bndr_ndrj та tysot, які чогось (когось) нестерпно чекали.1 — насправді я проскочив у кількох сантиметрах від них.
Але більш шокуюча зустріч сталася на Банковій. Власними очима бачив Параску Королюк, точніше її спроби розібратися з хитрим винаходом — мобільним телефоном. Сигнал, що сповіщає про отримання текстового повідомлення, було чути на весь Печерськ. Блискавичним рухом баба Параска піднесла телефон до вуха і закричала "АЛЬО!". Цей окрик, напевно, ще довго лунав у переходах Секретаріату. А один з двох чоловіків, які стояли біля бабусі, взявши телефон до рук, повідомив бабці: "То ж сообщєніє прийшло". На тому я і покинув цю чудову компанію.
Після побаченого не можу не приєднатися до акції
tsvibak "Полювання на Параску".А вообщє-то в Києві порадувала лише наявність журнальчєґа "Главред" та старі знайомі. В іншому — мабуть, найгірший візит до столиці в моїй практиці. У метро тхне, ескалатори ламаються, всюди пил з будівничих майданчиків, мінералки без газу не знайти, міліціянти на кожному кроці. Страшно уявити як було під час нашестя біло-блакитних.
