Що з цими людьми зробило життя, що вони не розуміють таких елементарних речей як співчуття?
Я сам буває сміюсь неподалік від будинку, де все трапилося. Ніхто не каже, що 46 млн. громадян мають надягнути чорні хустки, піти в монастир чи ще щось. Для нас, на щастя, життя продовжується. Але 13 числа життя кожного з нас змінилося. Далі наше життя триватиме вже з пам’ятю про дніпропетровські події. Ми можемо забути дату, точну кількість потерпілих, ми можемо забути багато деталей. Але я впевнений, що ми ніколи не забудемо самої трагедії. Особливо тоді, коли чергове нещастя торкнеться особисто нас.
