В Україні ще не обирали такого молодого спікера. І тут зовсім не той випадок, як в Київраді, де секратерем також працює дуже молода людина. На відміну від Олеся Довгого Яценюк має гострий розум і моральний стрижень.
В Україні не часто святкують якусь подію імпровізованим виконанням гімну України а капела.
В Україні "помаранчевим" дуже рідко вдається спільно досягати позитивних результатів.
Лише ці три факти дають привід для святкувань без озирання в майбутнє і минуле. У "помаранчевих" ще будуть поразки, сварки і все те, що так дратує їх прихильників. Тому навіть маленькі добрі події заслуговують на увагу, і вкрай нерозумно їх ігнорувати.
Що ж до мене особисто, то я до кінця не вірив в успішне обрання Яценюка спікером. І всі ці привітання і святкування до офіційного оголошення результатів головою лічильної комісії вважав дурним знаком. А коли на "Українській правді" почали з’являтися повідомлення, що "регіонали" відмовляються визнавати результати голосування, що Кисельов порвав бюлетень, я подумав: "Ось і почалося", — і почав нервово ходити по кімнаті та часто натискати F5 на головній сторінці УП.
Я не вірив і тоді, коли стало відомо, що до парламенту їде Ющенко. Дивлячись на сірі обличчя Богатирьової і Шуфрича я боявся, що вони знову щось вигадають. Але цього разу, дякувати Богу, минулося!
Новообраний спікер сказав своє привітальне слово, депутати у напівпорожній залі заспівали гімн України і розійшлися до четверга. Вночі я довго не міг заснути і знов прокручував у голові події 4 грудня у Верховній Раді. У мене з голови не виходив засмучений Тарас Чорновіл, який невідомо чому залишився у залі й разом з "помаранчевими" співав гімн України. Він не прикладав руку до серця і складалося враження, що гімн заскочив його зненацька, наче він дуже хоче піти звідси, але під час гімну не може. Згадуючи цей епізод я намагався уявити своє ставлення, якщо Чорновіл захоче повернутися у лави НУНС чи БЮТ.
І лише дійшовши висновку, що до перевертнів не може бути якихось особливих підходів у прощенні їх колишніх вчинків, я спокійно заснув. Якими б потрібними для Коаліції демократичних сил не були додаткові голоси, але "перевиховання" пристосуванців нічим хорошим не закінчується. Їхній внутрішній механізм, який і дозволяє таку поведінку, здатний поширюватися на інших. Відсутність моральних принципів кінець-кінцем може перетворитися на своєрідну епідемію, і тоді кількість голосів вже не матиме жодного значення.
P.S. Дуже шкодую, що моя бабуся не веде інтернет-щоденник. Вчора після обрання Яценюка вона розповідає: "Ой, я така щаслива! Я і плакала, і молилася. Кажу, поможи Господи стати Арсенію спікером!".
